Заселена старовірами, розвивалася козаками і страждала як військове поселення: історія Нової Одеси,- ФОТО

За 40 кілометрів від Миколаєва розташувався ще недавно районний центр, а сьогодні місто Нова Одеса, історія якого починається ще в далекому 18 столітті. Редакція сайту 0512.com.ua вирішила заглянути в історію міста та розповісти миколаївцям детальніше про Нову Одесу. Три століття тому це селище зовсім не було містом, а звичайним маленьким селом з іншою назвою — Олексіївське. Першими поселенцями в цих краях були старовіри, які бігли в малозаселені землі під час особливих гонінь у центральних областях росії. Селище стрімко заселялося і у спогадах князя Мініха, під час його походу на Туреччину, станом на 1737, Олексіївське було досить великим селом. До того ж у ньому існувало "капище роду" — культове місце, на якому встановлювалися ідоли язичницьких богів. Мініх писав: "Вище Очакова на Бузі було влаштовано передмостне Андріївське укріплення для прикриття двох мостів і укріпленого табору, до якого посилалися всі хворі та поранені за неможливістю пересування їх за армією". Основним заняттям жителів цього краю було землеробство, розведення коней, великої рогатої худоби та овець для молока, шкіри. З такою назвою село проіснувало до 1776 року. У ці краї, навіть із Запоріжжя, заїжджали козаки, щоб полювати і половити рибу. А після того, як козаки взяли участь у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 рр., царський уряд виділило по річках Південного Бугу та Інгулу землі для їхнього поселення. У селах над Бугом було розміщено Дніпровський та Херсонський полки, що заснували безліч сіл, серед яких Федорівка. Поселення було названо на честь першого запорізького козака, який оселився в цих краях – хутір Осадчого Федора, який стрімко набрав масштабів села. У 1817 році Федорівка спільно з іншими селами входить до складу нових військових поселень, які були запроваджені згідно з указом царя. Впровадження військових поселень здійснювалося найжорстокішими методами — бунтівників карали батогами і посилали до Сибіру, життя самого поселення регламентувалося до дрібниць, а жителі та його майно взагалі належали скарбниці. А 1832 року село вкотре перейменували. Військове поселення почали називати, згідно з указом імператора, Нова Одеса. Через 20 років статус військового поселення було ліквідовано і згодом Нова Одеса стала містом. У 1879 році в місті нарешті була побудована перша двокласна земська школа на 25 учнів. Щоправда у створеній школі навчалися діти лише чиновників та поміщиків. Тому загальна кількість неписьменного населення містечка складала до 80 відсотків. У цей час у місті оселилися євреї, які залишили по собі дві синагоги. У наш час ще можна побачити розвалені будинки даних об'єктів. Варто згадати страшні часи голодомору 1932 – 1933 років, які не оминули Нову Одесу. Тоді багато людей загинуло, але за допомогою Олексія Ляха кілька тисяч людей лишилося живими. Лях, маючи велике господарство та знаючи, що його можуть кинути у в'язницю, годував місцевих жителів, захованими від влади продуктами. На честь нього назвали цілий район "Ляхи". А про страшні події Другої світової Війни нагадує досі стіна, біля якої було розстріляно десятки людей. Сьогодні вона є пам'яткою жертвам фашизму та біля неї встановлена табличка. Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів Джерело: 0512.com.ua