Спочатку була Вітовка. Дізнаємось про неї трохи більше, — ФОТО

Редакція 0512.ua продовжує розвіювати російський міф про те, що до 1789 року на території сучаного Миколаєва було дике поле, а лише завдяки Потьомкіну місто стало містом. Так, раніше Миколаївз заселяли козаки і досить добре вели на цій території господарство та влаштовували побут. Зараз пропонуємо дізнатись більше про Вітовку. Повернемось на багато років назад На території сучасного Корабельного району виявили поселення стародавніх греків, а також поселення перших слов'ян. У період Великого Литовського князівства цих землях був князь Олександр Вітовт, який під час походу на татар в 1399 побудував тут укріплення і митницю торгівлі з татарами. "Вітовту вдалось розширити крдони Великого Князівства Литовського ло узбережжя Чорного моря. Під час походів, князь Вітовт побудував біля сучасного Миколаєва укріплення під назвою “Вітовка” та заснував тут митницю для торгівлі”. Наприкінці 18 сторіччя Вітовка була єдиним заселеним місцем на території сучасного Миколаєва. На цих землях жили козаки. Після втрати Великого князівства Литовського Північного Причорномор'я ця територія 350 років належала Османській імперії. 1774 року за Кючук-Кайнарджійським мирним договором Вітовка разом з іншими населеними пунктами та землями між Дніпром та Південним Бугом відійшла до російської імперії. У період царської росії ці землі роздали поміщикам та офіцерам, а у роки Російсько-Турецької війни Вітовка і землі поряд були в прифронтовій лінії. Крім того, завдяки історики та краєзнацю Миколі Пономаренку, можна дізнатись про небагатьох мешкануів Вітовки. Згадувались вони у церковних книгах: “Оскільки своєї церкви в слободі Вітовка не було, а переважна більшість селян були православні, вої обряди вони чиниои в церкві Преображення Господнього, що була в слободі Спаське, де свяженник Іоан Михайлов хрестив дівчинку Наталю від вітовчан — Прокопа Комишана та його жінки — Анастасії..”. Станом на 1785 рік в статистичному збірнику російської імперії Вітовка згадувалась, як безповітове місто Катеринославського намісництва. А вже в 1787 році Потьомкін , щоб пристосувати Вітовку у якості форт-посту під час війни з Туреччиною, викупає у Демського Філіма слободу Вітовку, через рік у Вітовці облаштують “походный лазарет”. Головним лыкарем назначили Данила Самойловича, завдяки якому лазар розширився до повноцынного выйськового шпиталю. З 1789 року Вітовку перейменували на Богоявленськ, і місто отримало статус адміралтейського поселення. “Чому Потьомкін вирішив змінити назву Вітовки? На мою думку, князь, будучу доволі амбітною та марнославною особою, волів, аби містечко, в якому будувався його палац, не мало нічого спільного з іншою видатною ітсоричною постаттю — князем Литовським Вітовтом….Нову назву, ймовірно, було обрано через найявність “чудодійного” джерела, легенди про явлення Бога..” І лише у 1974 року ця місцина офіційно стала районом Миколаєва — найвіддаленішим та наймолодшим. Використані цитати та фнормація з книги “Борщ з Бичками”, автор — Валерій Коба.  фото на головній: Корабелов. ІНФО. Джерело: 0512.com.ua