Тетяна Кощук, експерт з питань оподаткування Growford Institute
Цей рік ознаменувався не лише жахом та негативними економічними наслідками повномасштабного вторгнення рф в Україну, а й безпрецедентним рішенням про надання Україні та Молдові статусу кандидатів на вступ до ЄС. І хоч це є насамперед винагородою за вибір демократичних цінностей, за який Україна сплачує непомірно високу ціну, обидві країни уже пройшли довгий євроінтеграційний шлях і готові далі долати перешкоди, щоб стати повноправними членами євроспільноти.
Зауважу, що так само як 27 червня 2014 р. були підписані угоди про асоціацію і України, і Молдови з ЄС, обидві країни продовжують реалізувати євроінтеграційні процедури синхронно. Хоча тепер і за зовсім різних обставин. Україна сьогодні вимушена реагувати на виклики масштабної збройної агресії росії, падіння ВВП, яке, за деякими оцінками, може у річному вимірі сягнути 40%, наростання загрозливих явищ у грошово-кредитній сфері та розвитку системи державних фінансів. Натомість у Молдові у 2022 р. прогнозується нульове зростання ВВП (проти 14%-ого зростання в 2021-му), а Мінфін країни стурбований інфляцією, яка до кінця року може скласти 29,5% (її максимальний рівень 16,5% фіксувався у 2008 р.).
Тим не менш, Україні та Молдові потрібно буде забезпечити виконання однакових стандартів ЄС за усіма євроінтеграційними напрямами, у т.ч. у сфері оподаткування. Останнє передбачатиме передусім продовження адаптації національних законодавств із ПДВ та акцизів до вимог відповідних директив ЄС. Причому якщо угоди про асоціацію передбачали досягнення лише визначеного переліку «європейських мінімальних стандартів», то вступ до ЄС вимагатиме повного дотримання європейського законодавства.
Якщо порівняти системи непрямого оподаткування України та Молдови, можна виявити багато схожого. Так, ПДВ є основним бюджетоутворючим податком в обох країнах: його частка у ВВП в Україні становила 10,0% (2021 р.), у Молдові – 9,6% (2019 р.). Це вищі показники порівняно з більшістю країн ЄС, які пояснюються тим, що обидві країни належать до групи держав із низьким рівнем доходу. Частка акцизів у ВВП в Україні становила 3,4% (2021 р.), у Молдові – 3,0% (2019 р.). І хоч висока фіскальна ефективність непрямих податків не перешкоджає вступу до ЄС, зміни щодо них мають бути виваженими. ПДВ та акцизи, як правило, перекладаються на споживачів, зменшуючи купівельну спроможність населення.
Особливо серйозним викликом буде забезпечення ще більшого рівня схожості законодавства України (Молдови) та ЄС у сфері акцизів, зважаючи на те, що уже здійснені кроки на цьому шляху часто давалися непросто. Це, зокрема, можна простежити на прикладі реформ щодо акцизу на тютюнові вироби загалом і забезпечення виконання вимог Директиви Ради 2011/64/ЄС про структуру та ставки акцизів для тютюнових виробів (кодифікація) зокрема.
Зауважу, що однією з вихідних умов для реформування зазначеного акцизу є те, що в Україні та Молдові витрати на придбання сигарет складають близько 25% середнього доходу. А це означає, що значне зростання акцизу посилює ризики збільшення нелегальної торгівлі тютюновими виробами та переходу споживачів на продукцію найнижчого цінового сегменту.
Отже, проаналізуємо реформи акцизу на тютюнові вироби у Молдові в умовах імплементації Угоди про асоціацію з ЄС та порівняємо їх з українською практикою.
Підвищення акцизу на сигарети: перемога прагматичного підходу
Добре відомим фактом є те, що Україна реалізує підвищення акцизу на сигарети із темпом 20% на рік для того, щоб у 2025 р. досягти мінімального показника акцизного навантаження на цю продукцію в ЄС на рівні 90 євро за 1000 шт. Водночас мало хто знає, що Угода про асоціацію між Україною та ЄС не містить вказівок на дату, до якої цей показник має бути виконано. Тобто в України є можливість підвищувати цей акциз як завгодно поступово, зважаючи на ризики збільшення обсягів нелегальної торгівлі сигаретами.
Молдова також здійснює «планове поступове приведення розміру ставок акцизу на тютюнові вироби до рівня країн регіону». При цьому, відповідно до додатку VI до глави 8 (Оподаткування) до Угоди про асоціацію Молдови та ЄС, мінімальний акциз на сигарети у країні в 2025 р. має складати не менше 90 євро за тис. шт. (це близько 1800 леїв).
Цікаво, що ще в 2009 р. акцизи на сигарети в Молдові були одними з найнижчих не лише в Європі, а й у світі. Через низькі ціни (2 лея або 1,4 грн за пачку) процвітала їх контрабанда, із Молдови в інші країни (у т.ч. в Україну) сигарети вивозилися величезними партіями. Але згодом податкове навантаження на сигарети підвищувалося, внаслідок чого частка акцизів із тютюнових виробів у структурі надходжень акцизу в 2009–2015 рр. зросла з 9 до 30%.
Новий етап акцизної реформи у Молдові почався із набранням чинності Угоди про асоціацію у 2016 р. Було схвалено зростання акцизу на тютюнові вироби на три роки. Зокрема, ставки акцизу на сигарети із фільтром підвищувалися на 15% у рік, зафіксувавшись у 2019 р. на рівні 460 леїв за тис. шт. та 12%, але не менше 610 леїв за тис. шт.
На 2021–2023 рр. у країні також діє план збільшення акцизного навантаження на сигарети на 15% щороку, при обґрунтуванні ухвалення якого зазначалася необхідність врахування ризиків зростання контрабанди тютюнових виробів. Згідно з ним, у 2023 р. цей акциз складе 822 леїв за тис. шт. і 13% від ціни, але не менше 1103 леїв за тис. шт. При цьому розмір нелегального ринку тютюнових виробів Молдови у 2021 р. оцінювався на мінімальному рівні 4,1%. Останнє є свідченням ефективності виваженого підвищення акцизу на сигарети.
А що отримала в результаті чергового підвищення у 2021 р. на 20% ставок акцизу на тютюнові вироби Україна? Надходження акцизного податку із вироблених в Україні тютюнових виробів (так званого сигаретного акцизу) зменшилися з 54,5 млрд грн (1,49 млрд дол. США) у 2020 р. до 51,3 (1,40 млрд дол. США) млрд грн у 2021 р. (на 5,9%). При цьому, за даними Kantar, частка нелегального ринку тютюнових виробів зросла з 6,9% в середньому в 2020 р. до 20,4% на кінець 2021-го. Наразі оціночних даних щодо розміру нелегального ринку тютюнових виробів в Україні в 2022 р. немає… Але всі розуміють, що під час війни нелегальна торгівля сигаретами отримала «шанси» для зростання…
Можна нарікати на те, що в Україні погіршилася якість контролю за обігом підакцизних товарів. Але в усіх країнах ЄС, які під впливом євроінтеграційних зобов’язань різко підвищували акциз на сигарети, ситуація зі стрімким збільшенням нелегального ринку тютюнових виробів розвивалася аналогічно! Так, наприклад, у 2010 р. ставка акцизу на сигарети у Болгарії зросла на 49%, що спричинило збільшення їх нелегально ринку до 30,7%. Того ж року зростання цього акцизу на 57% у Латвії та на 76% у Литві призвело до збільшення частки нелегальної торгівлі сигаретами до 37 та 47% відповідно. І для виправлення такого стану справ країни не покладалися лише на підвищення якості податкового контролю та антикорупційні заходи, а й знижували темп (чи призупиняли) підвищення акцизу. В України, з одного боку, є досвід згаданих країн ЄС, а з другого – наведений приклад Молдови. Погодьтеся, є над чим задуматися…
Кінець ери «преференцій для національного виробника»
Звернемо також увагу на інші євроінтеграційні аспекти реформи акцизу.
Приклад 1. Відповідно до п. 2 ст. 7 Директиви Ради 2011/64/ЄС, Україна з 2015 р. встановила однаковий розмір специфічного і адвалорного (у відсотках від ціни) акцизу для всіх сигарет.
Натомість у Молдові у 2016 р. розмір специфічної ставки акцизу для сигарет без фільтра залишався в 3 рази меншим, ніж для сигарет із фільтром, а також була відсутня адвалорна ставка акцизу для сигарет без фільтра. При цьому обґрунтуванням для такої диференціації слугувало те, що сигарети без фільтра є «соціальним продуктом молдовського виробника цих виробів – підприємства «Tutun-CTC». Це спровокувало зменшення обсягів реалізації сигарет із фільтром, призвівши до недоотримання доходів бюджету. Якщо в 2014 р. частка сигарет без фільтра становила 21%, то в 2016–2017 рр. – майже 30%. Водночас, як і раніше, більше 94% надходжень акцизу від тютюнових виробів забезпечували сигарети з фільтром.
Зазначена тенденція стала підставою для прийняття рішення не лише суттєво підвищити акциз на сигарети без фільтра, а ввести для них у 2018 р. адвалорну ставку. Встановлення однакових ставок акцизу для всіх сигарет у Молдові відбулося в 2020 р.
Приклад 2. В обох країнах набула поширення «сигарильна схема», яка була подолана шляхом зрівняння акцизів для сигарет і сигарил.
Утім, на відміну від України, де ставки акцизу на всі тютюнові вироби підвищуються пропорційно, у Молдові акциз на сигарили у 2017–2019 рр. зріс всього на 1 в.п. і складав 41% від ціни товару. У країні найбільше сигарил реалізувала компанія «International Tobbaco», яка розвиває безфільтрову групу тютюнових виробів і до 2019 р. збільшила свою частку на ринку до 12%. Щоправда продукція цього виробника за складом суттєво відрізняється від «сигарил» у розумінні Директиви Ради 2011/64/ЄС (дуже нагадує сигарети без фільтра).
У 2020–2021 рр. акциз на сигарили у Молдові залишився без змін, що стало передумовою для примноження комерційного успіху згаданого гібриду. У квітні 2021 р. «псевдосигарили» вже зайняли 5,5% ринку тютюнових виробів Молдови (проти 0,3–05% у серпні 2020 р.), створюючи значні ризики для доходів бюджету.
З 2022 р. у Молдові встановлено однаковий акциз на сигарети і сигарили. Незважаючи на те, що цьому чинився спротив із посиланням на положення Директиви Ради 2011/64/ЄС, які стосується сигарил. Але така спроба підміни понять була безуспішною.
Як бачимо, такі схожі і водночас різні шляхи реформ акцизу на тютюнові вироби пройшли Україна і Молдова. Є що обом країнам «взяти на замітку» і як позитивний, і як негативний сусідський досвід. Очевидно, що він буде корисним для прийняття стратегічних рішень і визначення тактичних заходів щодо подальших, ще складніших, євроінтеграційних перетворень національних систем непрямого оподаткування.
